Укр Eng

Д╕яльн╕сть Ордену та його Кавалер╕в

Тетяна ╢фименко: В Укра╖н╕ не вистача╓ ╕нтелектуально╖ благод╕йност╕

Тетяна ╢фименко - президент Академ╕╖ ф╕нансового управл╕ння М╕н╕стерства ф╕нанс╕в Укра╖ни, доктор економ╕чних наук, професор, заслужений економ╕ст Укра╖ни, дипломований аудитор, один з головних ╕деолог╕в та сп╕вавтор╕в Податкового кодексу Укра╖ни. За видатн╕ заслуги Т. ╢фименко нагороджено орденом княгин╕ Ольги ╤╤╤ ступеня; орденом Святого Стан╕слава IV ступеня (2001), Почесною грамотою Каб╕нету М╕н╕стр╕в Укра╖ни (2004).

– Розкаж╕ть, будь-ласка, про вашу першу нагороду в Орден╕ Святого Стан╕слава
– Для мене, особисто було дуже важливим те, що Орден – це орган╕зац╕я, яка ма╓ дуже висок╕ благородн╕ ц╕л╕, ╕ вони пов’язан╕, перш за все, з тим, щоб об’╓днувати людей з ╓диною громадянською позиц╕╓ю. Позиц╕╓ю, яка виража╓ться у тому, що з╕ зм╕нами у сусп╕льств╕, економ╕ц╕ завжди повинн╕ бути л╕дери, як╕ в╕зьмуть на себе в╕дпов╕дальн╕сть за стан справ у держав╕ ╕ як╕ шукатимуть найкращий шлях для розвитку кра╖ни. Я ч╕тко в╕дчула цю в╕дпов╕дальн╕сть у час, коли ув╕йшла до нашого Ордена. Я зрозум╕ла, що член Ордену повинен д╕яти так, щоб про його вчинки можна було говорити лише з горд╕стю. Перш╕ дв╕ нагороди я отримала в Андр╕╖вськ╕й церкв╕, а третю, найвищу, отримувала в в Храм╕ Живоносного Джерела Казансько╖ ╤кони Божо╖ Матер╕. Це все для мене були серйозн╕ под╕╖, як╕, перш за все, пов’язан╕ з в╕дпов╕дальн╕стю. Я народилася в с╕м’╖ оф╕цера ╕ тому, все що пов’язане з оф╕церськими традиц╕ями, для мене дуже ц╕нне ╕ важливе. Не можу поскаржитися на в╕дсутн╕сть якихось матер╕альних чи духовних благ у мо╖й родин╕, проте найб╕льшою ц╕нн╕стю у с╕м’╖ завжди вважався оф╕церський кортик нашого пок╕йного батька. А коли я побачила процедуру, яка в╕дбува╓ться п╕д час прийняття в Орден, мен╕ це нагадало атмосферу виховання, яке я отримувала у дитинств╕. Саме тому склалося в╕дчуття, що потрапила у коло людей, дуже близьких мен╕ по духу.

Маючи за плечима непростий житт╓вий шлях, я розум╕ю, що насправд╕, не кожний чолов╕к може бути благородним оф╕цером, нос╕╓м справжн╕х духовних ц╕нностей, особливо у план╕ того, що стосу╓ться в╕дпов╕дальност╕ за державу, за с╕м’ю, за справу, яку в╕н робить.

Проте все, що пов’язано з Орденом, – це моя справжня громадянська позиц╕я. Коли в кра╖нах в╕дбуваються так╕ процеси, як в Укра╖н╕, ╕дуть трансформац╕йн╕ процеси в економ╕ц╕ та сусп╕льств╕, то не завжди вистача╓ ос╕б, готових взяти в╕дпов╕дальн╕сть на себе. Однак саме в Орден╕ я зустр╕ла тих, хто розум╕╓ ╕ п╕дтриму╓ процеси зм╕н, хто ма╓ ч╕тку позиц╕ю щодо процес╕в демократизац╕╖, гуманних позиц╕й по в╕дношенню до громадян у держав╕. Тобто людей, що зум╕ли об’╓днати ╕нших довкола благородно╖ ╕де╖.

– Як в╕дбулося Ваше знайомство з Павлом ╤вановичем В’яловим?
– З Павлом ╤вановичем ми познайомилися в Андр╕╖вськ╕й церкв╕. Перше мо╓ враження – Павло ╤ванович ╓ людиною, яку я знала багато рок╕в. В ньому я одразу в╕дкрила для себе л╕дерськ╕ зд╕бност╕, вм╕ння орган╕зувати системну роботу по досягненню стратег╕чних ц╕лей як╕ по╓днуються з ун╕кальним особистим обаянием и харизмой.

– Ви з 2001 року в Орден╕. Ви пом╕тили зм╕ни, як╕ впродовж цього часу в╕дбулися у д╕яльност╕ орган╕зац╕╖?
– Зм╕ни, насамперед, пов’язан╕ з╕ трансформац╕ями в нашому сусп╕льств╕. Можу констатувати, що на початку д╕яльност╕ Ордена були, б╕льш точков╕ акц╕╖, а зараз вони стали системн╕шими, б╕льш орган╕зованими. Люди, як╕ входять до кола Ордену св. Стан╕слава сьогодн╕, – не т╕льки т╕, хто працю╓ на високих посадах, в органах влади. При╓мно, що коло наших прихильник╕в поповнили представники творчого середовища та молод╕ талановит╕ п╕дпри╓мц╕.

Орден мен╕ подоба╓ться тим, що це корисне, потр╕бне сусп╕льству середовище, яке об’╓дну╓ людей незалежно в╕д того, ск╕льки ╖м рок╕в, яку посаду вони пос╕дають... Хтось б╕знесмен, а хтось – художник, хтось сп╕вак, а хтось – науковець… Основний критер╕й тут – те, що це з╕брання людей з ╓диною активною громадянською позиц╕╓ю. А наша активна позиц╕я поляга╓ у побудов╕ д╕йсно ╓вропейсько╖ сучасно╖ держави, створенн╕ в Укра╖н╕ демократичного, гуманного сусп╕льства. Ми вважа╓мо себе людьми, пов’язаними ╓диною в╕дпов╕дальн╕стю за те, що саме ми повинн╕ сприяти розвитку Укра╖ни, п╕дтримувати державу ╕ сусп╕льство як всередин╕, так ╕ на зовн╕шн╕й арен╕. Незважаючи на мо╖ сучасн╕ глобальн╕ науков╕ п╕дходи до оц╕нки под╕й у економ╕чн╕й та ф╕нансов╕й сферах, чесно кажучи, всередин╕ у мене залишаються певн╕ риси прих╕льника економ╕чного нац╕онал╕зму та протекц╕он╕зму щодо в╕тчизняних виробник╕в. ╤ в цих думках я також знаходжу багато сп╕врозмовник╕в серед член╕в Ордену.

– Чим, на Вашу думку, укра╖нцям варто пишатися?
– Я народилася в Латв╕╖. Батько м╕й родом з Укра╖ни, а мати – з Рос╕╖. У мене ╓ прибалт╕йськ╕, грузинськ╕ родич╕. Проте, як громадянка Укра╖ни, впевнено можу сказати, що я пишаюся сво╖м походженням та р╕дною державою, яка ма╓ г╕дн╕ ╕сторичн╕, ментальн╕ та культурн╕ традиц╕╖. На м╕й погляд, варто пишатися тим, що Укра╖на в╕дбулась як держава за останн╕ 20 рок╕в, що ми, укра╖нц╕, посл╕довно буду╓мо свою державу, обравши демократичний, ╓вропейський напрям.

Наша кра╖на пройшла багато цикл╕в свого в╕дновлення, ╕, на м╕й погляд, ми ма╓мо велику ╕сторичну перспективу як це стандартно в╕дбува╓ться в багатоцикл╕чн╕й ╕стор╕╖ Всесв╕ту, сл╕дуючи лог╕ц╕ ф╕лософ╕╖ розвитку. Мо╖ ц╕нност╕ складаються як результат того, що батьки надали мен╕ можлив╕сть отримати не лише хорошу техн╕чну, економ╕чну та музичну осв╕ту, а й в╕дчуття, що р╕дний д╕м – це завжди головне. В Укра╖н╕ в мене ╓ в╕дчуття теплого дому де я маю можлив╕сть бути у кол╕ сво╖х друз╕в. Побувавши практично на вс╕х континентах ╕ нав╕ть в Антарктид╕, можу з упевнен╕стю сказати що наша кра╖на – найкраща.

– Под╕л╕ться секретом усп╕ху ж╕нки в Укра╖н╕?
- Секрет один – н╕коли не розслаблятися, працювати ц╕лодобово. Рецепт один – де б ти не була, скр╕зь, усюди ма╓ш брати на себе в╕дпов╕дальн╕сть. Колись я була на Тибет╕ ╕ там друз╕ познайомили мене з одн╕╓ю с╕м’╓ю. Ми ус╕ разом с╕ли б╕ля вогнища – ╕ гост╕, ╕ господар╕. Тод╕ я спитала ж╕нку мого в╕ку: «Яка ваша функц╕я у родин╕?» «В мене одна робота, щоб гор╕ло це вогнище», – в╕дпов╕ла та. Чимало часу минуло з тих п╕р, однак ця символ╕чна фраза для мене уособлю╓ покликання справжньо╖ ж╕нки, яка ╕ на робот╕, ╕ вдома, ╕ серед друз╕в повинна п╕дтримувати вогнище. Це може бути вогнище знання чи домашнього затишку, вогнище дружн╕х вза╓мин чи досягнень колективу… Та вважаю, що м╕й секрет усп╕ху як ж╕нки – прагнення завжди п╕дтримувати мо╓ вогнище ╕ бажання нести пост╕йну в╕дпов╕дальн╕сть за те, ск╕льки тепла воно приносить людям, з╕гр╕ва╓ чи обпалю╓ ╖хн╕ душ╕…

– Розкаж╕ть про Вашу участь у благод╕йност╕?
– Щодо благод╕йност╕, це д╕йсно та сфера, де мен╕ доводиться чимало працювати. Вже дуже багато пророблено роботи для церкви. Я не можу сказати що я на 100% в╕руюча людина, але розум╕ю, що рел╕г╕я неймов╕рно важлива для людей. Церква – це м╕сце, де йде обм╕н енергетичними ресурсами людей, ц╕нностями. Для мене це – дуже серйозний напрям благод╕йност╕. Коли випада╓ нагода, неодм╕нно щось роблю для нашо╖ православно╖ церкви.

Стосовно ╕нших напрям╕в, то, оск╕льки я зараз працюю в ╕нтелектуальному середовищ╕, завжди намагаюся допомогти, перш за все, молодим людям, як╕ лише починають робити перш╕ кроки, ╕ яким у нин╕шн╕й час дуже непросто. Я прагну дати ╖м ╕дею у житт╕, п╕дтримку, ╕ коли бачу, що ц╕ молод╕ люди вже починають працювати самост╕йно, в╕дбуваються як особистост╕, то це для мене д╕йсно дуже важливий результат.

– Чи пам’ята╓те Ви сво╖ перш╕ вчинки у царин╕ благод╕йност╕?
– У м╕ст╕ Запор╕жж╕ б╕ля великого п╕дпри╓мства «Мотор С╕ч» був колись Палац культури. Нин╕ там височ╕╓ православний храм. Другою знаковою будовою став великий собор, який вир╕с у самому центр╕ Запор╕жжя. Ну, а третя велика споруда з’явилася теж у Запор╕жж╕, на м╕сц╕, де р╕с, а зараз вже п╕дсох, старезний 700-л╕тн╕й дуб. Ми побудували там церкву. Це три м╕сця де, викарбуване мо╓ ╕м’я, як людини, яка особисто зробила для в╕дбудови все, що було в╕д мене залежним.

– Чи можна нин╕ стверджувати, що в Укра╖н╕ з’явля╓ться мода на благод╕йн╕сть?
– Давайте, насамперед, розберемося – а що ж таке благод╕йн╕сть? Прийнято вважати, що благод╕йн╕сть – це, коли людина, яка отримала певний р╕вень матер╕ального достатку, почина╓ чимось д╕литися, п╕дтримувати добр╕ починання. Але для мене благод╕йн╕сть – це не те, що у Податковому кодекс╕ зв╕льнено в╕д оподаткування. Щоб було б╕льш зрозум╕лим – це, насамперед, громадянська позиц╕я. Адже н╕хто не заперечить, що ╕нод╕ добре, благод╕йне слово може бути вартим б╕льше за м╕льйон гривень, за як╕ закуплять цеглу ╕ щось побудують. Благод╕йн╕сть – це не т╕льки ╕ не ст╕льки матер╕альн╕ реч╕, б╕льш за все вона пов’язана з громадянською позиц╕╓ю.

Як людина, що ма╓ вчений ступ╕нь я можу сказати, що з точки зору форм коректна терм╕нолог╕я благод╕йност╕ – це коли хтось щось да╓ безкоштовно. Але з точки зору зм╕сту ╓ благод╕йн╕сть як вчинок, д╕я одноразова, чи три рази на р╕к, а ╓ благод╕йн╕сть, як стан людини, коли ти побачив, що потр╕бна твоя реальна допомога ╕ вчасно надав ╖╖. Нин╕ св╕т живе по-╕ншому, н╕ж у радянськ╕ часи. Ми прагнемо зрозум╕ти, що кожна людина – це ц╕нн╕сть. Конкурентними перевагами сьогодн╕ ╓ не к╕льк╕сть нафти, яка добува╓ться у певн╕й кра╖н╕, а ╖╖ людський кап╕тал. ╤ коли стратег╕чн╕ плани розвитку держави зор╕╓нтован╕ на прир╕ст знання, дотримання дов╕чних ц╕нностей, то виника╓ поважне ставлення до кожно╖ людини. А з цього вже народжуються особлив╕ вза╓мини м╕ж самими людьми. ╤ саме ╖х нин╕ називають п╕д╜рунтям так званого третього шляху побудови демократичного сусп╕льства, демократично╖ модел╕ економ╕ки з балансом ц╕лей та ╕нтерес╕в влади та громадян. Це назива╓ться публ╕чно-приватне партнерство. ╤ у ц╕й нов╕й систем╕ ХХ╤ стол╕ття ╓ маленька п╕дсистема, яка назива╓ться благод╕йн╕стю. На м╕й погляд, в цьому контекст╕ нин╕ мають в╕дбуватися оновлення нашого сусп╕льства, реформування в держаному апарат╕, вт╕лення св╕тових стандарт╕в.

Новизна поляга╓ ╕ в тому, що з’являються нов╕ в╕дносини влади та б╕знесу. Держава з╕ свого боку п╕дтриму╓ конкурентоспроможн╕сть в╕тчизняного б╕знесу, але важливо, щоб ╕ людина б╕знесу несла соц╕альну в╕дпов╕дальн╕сть. ╤ вона якраз проявля╓ться у благод╕йних вчинках. Проте,будучи переконаною у тому, що матер╕альн╕ блага важлив╕ для кожно╖ людини, адже з цього склада╓ться наше життя, водночас вважаю, що нам зараз не вистача╓ ╕нтелектуально╖ благод╕йност╕.

– На вашу думку, в як╕й кра╖н╕ вже ╓ громадянське сусп╕льство, яке ми можемо взяти за вз╕рець?
– Для укра╖нц╕в ╕сну╓ ╓вропейський вектор. На мою думку, це д╕йсно наш шлях. Ор╕╓нтир – ╓вропейськ╕ стандарти життя, ментал╕тету. ╤ я вважаю, що ми пряму╓мо до вт╕лення цих стандарт╕в, хоча поки пройдено меншу частину дороги. Взяти хоча б для прикладу мою родину. Половина родич╕в живе в Москв╕. ╤ коли вони при╖жджають до мене в Ки╖в, ми завжди йдемо гуляти по центру м╕ста. Ми нав╕ть не задуму╓мося, що може виникнути якась небезпечна ситуац╕я на в╕дм╕ну в╕д багатьох кра╖н св╕ту..

– Чи варто аф╕шувати благод╕йн╕ вчинки?
– Щоб зрозум╕ти цей момент, потр╕бно самому соб╕ поставити запитання: «А для чого взагал╕ необх╕дне аф╕шування? Щоб ти сам себе побачив ╕ оц╕нив, який ти гарний та розумний?» Думаю, в╕дпов╕дь в ╕ншому. Благод╕йн╕ вчинки потр╕бно рекламувати. Але мета ц╕╓╖ реклами зовс╕м ╕нша. Оприлюднення якихось добрих справ ма╓ слугувати згуртуванню людей, закликати до п╕дтримки таких починань, щоб сп╕льними зусиллями ми могли допомогти ╕ншим, тим, хто цього потребу╓. ╤ якщо це вда╓ться таким чином, то можна зробити висновок, що реклама, аф╕ша як двигун усього процесу, була доречною.

Записала ╕нтерв’ю Людмила Артюх

15.11.2012


Д╕яльн╕сть Ордену та його Кавалер╕в