Укр Eng

Д╕яльн╕сть Ордену та його Кавалер╕в

Володимир Рожок: Укра╖н╕ потр╕бен закон, щодо благод╕йност╕ та меценатства

Володимир Рожок - Доктор мистецтвознавства (1997), професор. Ректор Нац╕онально╖ музично╖ академ╕╖ Укра╖ни ╕мен╕ П.╤. Чайковського (2004). Диригент, педагог, музично-громадський д╕яч. Народний артист Укра╖ни.

В╕н ╓ ╕н╕ц╕атором ╕ орган╕затором Нац╕онального конкурсу молодих диригент╕в ╕мен╕ Стефана Турчака. Очолював оргком╕тети престижних конкурс╕в та фестивал╕в, зокрема, широко в╕домого ╕ авторитетного в св╕т╕ М╕жнародного конкурсу балету ╕мен╕ Сержа Лифаря. За активного сприяння В.╤. Рожка набув статусу М╕жнародного всеукра╖нський конкурс ╕мен╕ М. Лисенка, заснований Молод╕жний м╕жнародний конкурс класичного танцю ╕мен╕ Юр╕я Григоровича "Фуете "Артеку", як╕ викликають значний культурний ╕нтерес у мистецько╖ ╢вропи. Досв╕дчений диригент-хормейстер, об╕ймав посаду художнього кер╕вника широко знаного хору хлопчик╕в Ки╖всько╖ середньо╖ спец╕ально╖ школи-╕нтернату ╕мен╕ М.В. Лисенка. Нагороджений орденом "Ярослава Мудрого" V ступеня, орденом св. Стан╕слава ╤╤╤ ступеня та ╕ншими орденами ╕ медалями.

-Як в╕дбулося ваше знайомство з Орденом?
- Про Орден я д╕знався випадково. Мен╕ про нього розпов╕в м╕й колега – Валер╕й Куцевалов, який на той час уже був кавалером Ордену. Саме в╕н мене ╕ познайомив мене з Павлом ╤вановичем В‘яловим. Я побачив дуже неординарну людину, особист╕сть. Людину, яка надзвичайно живо реагу╓ на вс╕ под╕╖, об╕знана в багатьох сферах, авторитетна ╕ поважна. Мен╕ було дуже при╓мно це знайомство. Ми сп╕лкувалися. Я б╕льше д╕знався про сам Орден ╕ його д╕яльн╕сть. Д╕знався, що Орден ма╓ благородну м╕с╕ю. Що в╕н проводить ц╕лий ряд заход╕в – ╕ мистецьких в тому числ╕. Що це не пол╕тична орган╕зац╕я. Д╕знався що кавалерами Ордену ╓ шанован╕ люди: Микола Азаров, Дмитро Табачник та багато ╕нших визначних людей, яких я знаю особисто. ╤ тому мен╕ було дуже при╓мно отримати нагороду ╕ стати кавалером Ордену. Я вважаю, що це дуже важливо - те що Орден займа╓ться благод╕йницькою д╕яльн╕стю, меценацькою роботою, п╕дтриму╓ хорош╕ ╕н╕ц╕ативи.

- Можете назвати свою першу благод╕йну акц╕ю?
- Коли я став ректором, ми по╖хали з концертом в Черн╕г╕в та привезли туди симфон╕чний оркестр. Це була благод╕йна акц╕я. З╕брали повну ф╕лармон╕ю слухач╕в. Я там виступив, прив╕тав сво╖х земляк╕в (я вир╕с на Черн╕г╕вщин╕). Люди страшенно були задоволен╕. Минулого року знову, до реч╕, ╖здили в Черн╕г╕в, показували програму Чайковського. Також ми давали майстер-клас Дем’янчука – заслуженого артиста Укра╖ни.

Це - наша програма, ╕ я думаю, що вона сприяла тому, що ми при╖хали з ус╕х рег╕он╕в Укра╖ни. Ми й хор В╕рьовки туди вивозили. Я , секретар Нац╕онально╖ сп╕лки музично╖ долучився теж до цього, бо Анатол╕й Авд╕╓вський – художн╕й кер╕вник хору В╕рьовки. В╕н очолю╓ нашу сп╕лку ╕ в╕н при╖жджав з хором саме в рамках Всеукра╖нського конкурсу- огляду молодих талановитих студент╕в середн╕х навчальних заклад╕в.

- А взагал╕ Ваше ставлення до благод╕йност╕ як до процесу?
В наш час, я вважаю, коли ми живемо в нов╕й кра╖н╕ ╕ ринкових в╕дносинах, вона дуже важлива. Якщо у людини ╓ багато грошей, то вона повинна обов’язково п╕дтримувати тих людей, як╕ хвор╕, ╕нвал╕ди, д╕ти сироти, а ╖х дуже багато, ╕ вони в принцип╕ кинут╕ на призволяще. Ран╕ше держава мала програми, виконувала ╖х. Зараз це не завжди робиться так, як повинно було б. ╤ нин╕шн╕ меценати роблять дуже добру справу.

Ми дуже часто ви╖жджа╓мо з концертами у Черн╕г╕в, Н╕жин, Батурин, Житомир. Гра╓мо для студентсько╖ молод╕, д╕тей музичних шк╕л - так ми ╖х п╕дтриму╓мо. На м╕жнародному конкурс╕ диригент╕в ╕мен╕ Сефана Турчака ми теж св╕й приз встановлю╓мо, нада╓мо матер╕альну допомогу. Як ректор я надаю матер╕альну допомогу ветеранам, як╕ вже в нас не працюють. Ми п╕клу╓мося про них, запрошу╓мо ╖х на вечори та концерти. Ветерани Велико╖ в╕тчизняно╖ в╕йни - ╖х так мало уже залишилось - отримують у нас прем╕╖ до р╕зних свят. Також ми робимо для них концерти: ╖здимо щороку в будинок ветеран╕в сцени, виступа╓мо там з концертами. Тобто наша благод╕йницька д╕яльн╕сть дуже р╕зноман╕тна. Ми не вбача╓мо, що це наш величезний геро╖зм, але вважа╓мо, що цим треба займатися.

- Як ви ставитесь до аф╕шування благод╕йност╕?
- Тут повинен бути розумний р╕вень. Якщо зробити благод╕йницький внесок на 3 коп╕йки ╕ розтрубити про нього - це не коректно ╕ не красиво. А в розумних рамках це треба робити, якщо людина, наприклад при╖хала з подарунками в дитячий будинок, привезла потр╕бне д╕тям. Чому це не показати по телебаченню, чи в засобах масово╖ ╕нформац╕╖? Якщо про це не говорити, то н╕хто ╕ знати про це не буде.

Благод╕йницька ╕ меценатська д╕яльн╕сть – допомогти, посприяти - це потр╕бн╕ реч╕. Я спод╕ваюся, що нарешт╕ буде прийнятий закон, щодо благод╕йност╕, про який весь час говорять. Це допоможе людям в╕дгукуватись на ╕снуюч╕ в сусп╕льств╕ проблеми. Наприклад, ремонтн╕ роботи в музе╖, в консерватор╕╖, в ╕нших мистецьких буд╕влях... ╥х багато. Держава не може ╖х вс╕ в╕дремонтувати.

- У чому Ваш секрет усп╕ху?
- Я н╕коли не думав, що буду ректором пров╕дного мистецького ВУЗу. Я просто чесно ╕ багато працював. Мистецтво – це праця. Треба займатись, диригувати, грати на фортеп╕ано, вивчати теоретичн╕ предмети ╕ так дал╕. Пот╕м з’явилась можлив╕сть займатись наукою. Тому я вважаю, що досяг усього завдяки сво╖й працелюбност╕. Також я завжди ставив людян╕сть на перше м╕сце. Я н╕коли не конфл╕ктував, завжди в╕дстоював порядн╕сть, чесн╕сть ╕ домагався цього. Де б я не працював, яку б посаду не об╕ймав - н╕коли н╕кого не ображав. Коректно треба впливати на людину, тод╕ вона п╕дкоря╓ться тоб╕, якщо ти кер╕вник. ╤ буде все життя завдячувати. Я дуже люблю свою роботу, шаную ╕ люблю цей колектив, бережу традиц╕╖ цього вузу. Вчора я зв╕тував у М╕н╕стерств╕ культури про минулий р╕к, ╕ вони в╕дзначили роботу академ╕╖, питали, чи можна на наш╕й баз╕ проводити стажування по р╕зних напрямках для ╕нших вуз╕в. Звичайно, ми обов’язково будемо д╕литися досв╕дом.

- ╤ наостанок, чим на Вашу думку укра╖нськ╕й нац╕╖ варто пишатись?
- Я хочу сказати, що Укра╖нська нац╕я надзвичайно талановита нац╕я, яка формувалась дуже багато стол╕ть, нац╕я, яка прийняла християнство. Нац╕я, яка досягла величезних висот ╕ в науц╕, ╕ в космос╕, ╕ в мистецтв╕, ╕ в духовност╕ – так╕ св╕точ╕ як Шевченко, ╤ван Франко, Леся Укра╖нка – це т╕, про яких ми говоримо. Ми ж сп╕воча нац╕я – сп╕ва╓мо як ╕тал╕йц╕, мабуть, ще б╕льше, тому що один сп╕ва╓, дво╓ – це вже дует, а де тро╓, то це вже акорд звучить. Ми дуже багато, так ми в╕дзначен╕ в ус╕х енциклопед╕ях, що ми дуже сп╕воч╕. В спорт╕ величезн╕ досягнення – Андр╕й Шевченко, брати Клички, П╕ддубний. Тому нац╕я, не можна говорити, що ╖╖ н╕хто не зна╓, - ми великий народ. Кра╖на займа╓ у ╢вроп╕ одне з пров╕дних м╕сць по територ╕╖. Центр ╢вропи знаходиться в Укра╖н╕. Тому ми повинн╕ стояти з високо п╕днятою головою, з досто╖нством ╖хати по св╕тах, в ╢вропу, ╕ говорить, що ми – укра╖нц╕, ма╓мо величезн╕ досягнення. Я цьому не в╕рю, що нас не пускають в ╢вропу, в ╢вросоюз. Я був в Угорщин╕, в Румун╕╖, в Болгар╕╖ – там дуже низький прожитковий р╕вень, культурний р╕вень, багато проблем ╕сну╓. Це просто пол╕тика, а ми в пол╕тику не гра╓мо. А те, що ми нац╕я авторитетна в св╕т╕ – це доказано вже ╕стор╕╓ю. Княгиня Ольга – це теж наша, яка започаткувала, привезла з В╕зант╕╖ християнство, а пот╕м уже Володимир Великий, Володимир Мономах – хреститель, з хрестом сто╖ть, хрещення пров╕в, хрестив Укра╖ну ╕ стала вона православною державою.

Записала ╕нтерв’ю Людмила Артюх

15.11.2012


Д╕яльн╕сть Ордену та його Кавалер╕в