Укр Eng

Д╕яльн╕сть Ордену та його Кавалер╕в

СВЯТОСЛАВ ЧОКАЛЮК: "ЛЮДИНА, ЯКА ЛЮБИТЬ БОГА ╤ БЛИЖНЬОГО СВОГО, - ДУХОВНА. ╥Й НЕ ПОТР╤БНО ДЕМОНСТРУВАТИ СВОЮ ДУХОВН╤СТЬ"

М╕жнародний орден святого Стан╕слава все част╕ше п╕дн╕ма╓ питання в╕ри ╕ духовност╕ укра╖нсько╖ ел╕ти. Адже саме ц╕ питання ╓ нар╕жним каменем компром╕су ╕ злагоди в укра╖нському сусп╕льств╕. Наша бес╕да з викладачем Ки╖всько╖ Духовно╖ Академ╕╖ ╕ Сем╕нар╕╖ Святославом Чокалюком присвячена саме рол╕ духовност╕ в сучасному св╕т╕.

У чому поляга╓ роль духовност╕ в сучасному св╕т╕ ╕ в чому духовн╕сть виявля╓ться сьогодн╕?

- Сучасна укра╖нська ел╕та, на жаль, проявля╓ свою духовн╕сть тод╕, коли хоче отримати дов╕ру народу, якому вона н╕бито служить. ╤ створю╓ видим╕сть, що вона духовна, рел╕г╕йна, в╕ру╓. Ел╕та ходить в храми, ставить св╕чки... Але, на жаль, ц╕ люди не духовн╕, хоча ╕ називають себе такими.

Реальна духовн╕сть… Ус╕м нам в╕домо десять запов╕дей, як╕ ╤сус зв╕в до двох:

“Люби Господа Бога свого вс╕м серцем сво╖м, ╕ вс╕╓ю душею сво╓ю, ╕ вс╕╓ю сво╓ю думкою.
Люби свого ближнього, як самого себе”
(Матв╕я 22 37-40).

Ось вона, духовн╕сть. Людина, яка любить Бога ╕ ближнього - духовна ╕ ╖й не потр╕бно це демонструвати. Люди, яким справд╕ властива духовн╕сть, ╖╖ не демонструють. Вони просто роблять свою справу: служать сусп╕льству. У них нема╓ само╖ необх╕дност╕ це демонструвати. Тому що духовна людина розум╕╓ в чому сенс цього життя. Вона розум╕╓, що ╕з смертю не припиня╓ться буття людини, ╕ те, що людина зробить тут, матиме для не╖ насл╕дки в подальшому житт╕.

Що ж до рол╕ духовност╕ в сучасному св╕т╕…

Я б назвав це режимом самозбереження сусп╕льства. Принципи, як╕ дикту╓ духовн╕сть, ╓ основою ╕снування ╕ розвитку нашого сусп╕льства. ╤ ел╕та повинна це особливо добре розум╕ти.

Як духовн╕сть виявля╓ться в повсякденному житт╕, не на публ╕ку?

- Доброта, вза╓мовиручка, чесн╕сть - все це прояви духовност╕. Любов як ставлення до людини, як ставлення до св╕ту, зокрема до св╕ту, в якому ми живемо, теж ╓ проявом духовност╕.

Все, з чим ми стика╓мося, що ╓ частиною нашого життя, передбача╓ прояви духовност╕. Простий приклад: компан╕я ви╖хала в л╕с на п╕кн╕к ╕ все см╕ття п╕сля себе залишила на м╕сц╕ в╕дпочинку, з думкою про те, що наступного разу вони по╖дуть в ╕нше м╕сце. А в тому, ╕ншому м╕сц╕ вже побувала така ж компан╕я ╕ теж залишила п╕сля себе см╕ття... Так людина заздалег╕дь програму╓ ситуац╕ю, в яку потрапля╓.

Яка роль ел╕ти в питаннях формування духовност╕?

- Представники ел╕ти повинн╕ надавати приклад зростаючому покол╕нню - як чинити не можна ╕ як чинити потр╕бно. Не говорити, а саме демонструвати. Тому що коли перед публ╕кою мовиться одне, а пот╕м зд╕йснюються вчинки, що суперечать словам, х╕ба молодь чинитиме так, як говорить той або ╕нший пол╕тик, артист, учений? Н╕, молодь вчинить так само, як в╕н вчинив.

Духовн╕сть або ╓, або ╖╖ нема╓. ╤ це виявля╓ться у вчинках, а не в словах. Якщо представники нашо╖ ел╕ти, хоча б частина з них, стане справд╕ духовною, наше сусп╕льство дуже скоро одужа╓ ╕ розвиток п╕де нормальним шляхом. Не буде тако╖ величезно╖ р╕зниц╕ м╕ж багатими ╕ б╕дними, не буде безодн╕ м╕ж потребами сусп╕льства ╕ д╕ями пол╕тик╕в, не буде розд╕лення на сх╕д-зах╕д.

Чи можна навчитися духовност╕? Як людина, що втратила в╕ру в себе, в Бога, в людську доброту може повернутися до духовност╕?

- Духовност╕ вчитися потр╕бно все життя. ╤нод╕ бува╓, що людина оступилася, порушила запов╕д╕ Бога ╕ впада╓ у в╕дчай: мовляв, раз я зробила помилку, значить, я не духовна людина, я б╕льше не можу жити так, як жила ран╕ше. ╤ людина в╕дходить в╕д принцип╕в духовност╕.

Але пригада╓мо повчання Спасителя! В╕н завжди наполягав на тому, що людина, ск╕льки б раз╕в вона не оступалася, завжди ма╓ шанс повернутися до Бога, в╕дновити свою духовн╕сть. У чому це поляга╓? У бажанн╕. Якщо людина з╕зна╓ться соб╕, що не хоче ╕ дал╕ порушувати запов╕д╕, якщо з╕зна╓ться соб╕ у сво╓му бажанн╕ знов жити праведним життям - ╖й легко буде зробити перший крок у цьому напрямку. Головне - повинно бути бажання. ╤ н╕коли не мають з’являтися думки про те, що “Бог мен╕ не пробачить”. Не може людина вир╕шувати за Бога. Тим б╕льше, що в ╢вангел╕╓ сказано: Ск╕льки раз╕в ти впадеш та ск╕льки раз╕в пока╓шся, ст╕льки раз╕в тоб╕ я вибачу.

Людина повинна йти до Бога. Тому що Бог ╖╖ прийме як свого сина. Ось це найголовн╕ша думка, з якою кожна людина повинна жити ╕ пам’ятати, - у будь-який момент, коли вона повернеться, - Господь ╖╖ прийме. Це ╕ ╓ повернення до духовност╕.

Прес-служба М╕жнародного Ордену Святого Стан╕слава
14.11.2006


Д╕яльн╕сть Ордену та його Кавалер╕в