Коментар до заяви парламентських фракцій "Наша Україна", Комуністичної партії України, Соціалістичної партії України та виборчого блоку Юлії Тимошенко від 4 лютого 2003 року*

1) ...привертає до себе увагу діяльність Великого Пріорату Ордена святого Станіслава в Україні. Зареєстрований 1999 року Міністерством юстиції України як громадська організація, яка займається благодійницькою діяльністю, він є, як виявилось, українською гілкою міжнародної мережевої організації з аналогічною назвою, духовний центр якого розташований у Лондоні.

Що може означати оте "як виявилося"? Реєстрація громадської організації в Міністерстві юстиції України пов'язана, зокрема, з реєстрацією її статуту.

Того ж таки 1999 року було зареєстровано і статут Великого Пріорату, де чітко зазначено, що Великий Пріорат Ордену Св. Станіслава в Україні є структурним осередком міжнародної неурядової організації "Орден Святого Станіслава", що є юридичною особою за законодавством Великої Британії, і що утворено його відповідно до ст. 36 Конституції України, Закону України "Про об'єднання громадян", норм міжнародного права, Статуту (Конституції) Ордену Св. Станіслава та Декрету Великого Магістра Ордену ї 11/98 "Про організацію Великого Пріорату Ордену Св. Станіслава в Україні" від 5 вересня 1998 року.

2) Члени цього утворення присягають на вірність статутові ордена. Сьогодні в Україні близько 300 громадян нашої держави стали його членами... Як відомо, всі вони давали клятву на вірність Україні. Як це поєднується з паралельною клятвою якомусь орденському об'єднанню, що має свій міжнародний статут?

Великий Пріорат Ордену Святого Станіслава в Україні справді є складовою частиною міжнародної організації. Тим не менш, його Статут цілеспрямовано приведено у відповідність сучасним реаліям України. Жодних присяг церемонія посвяти у кавалери Ордену не передбачає. Заповнюючи анкету, нагороджуваний оголошує, що "має намір доброчесно служити шляхетним цілям Ордену", "вірно дотримуватися Статуту Ордену, підлягати Великому Магістру та іншим вищим за рангом членам Ордену в усіх питаннях законної спадщини та юрисдикції Ордену".

Стосовно Пріорату Великий Магістр має такі повноваження:

• Прийняття рішення про заснування Пріорату.
• Затвердження Статуту, змін і доповнень до нього.
• Призначення Великого Пріора, заступників Великого Пріора та Канцлера Пріорату.
• Прийняття рішення про ліквідацію Пріорату.

До повноважень Великого Пріора належить:

• Визначення основних напрямків та затвердження довгострокових планів діяльності Пріорату відповідно до статутних завдань.
• Загальне керівництво діяльністю Пріорату.
• Розробка Статуту, внесення змін і доповнень до нього.
• Розпорядження коштами та майном Пріорату.
• Призначення посадових осіб Пріорату за винятком заступників Великого Пріора та Канцлера.
• Затвердження символіки Пріорату.
• Прийняття до Пріорату нових членів.
• Нагородження кавалерів Ордену відзнаками усіх ступенів.
• Рекомендація Великому Магістрові кандидатури на посаду Канцлера.
• Прийняття рішень про заснування Пріоратом юридичних осіб.
• Відкриття структурних підрозділів Пріорату на території України.

Канцлер, у свою чергу:

• представляє Пріорат у відносинах з підприємствами, установами, організаціями, державними органами, іншими фізичними і юридичними особами в сфері цивільно-правових відносин.
• Здійснює розпорядження майном та коштами Пріорату в межах бюджету, затвердженого Великим Пріором.
• Укладає угоди від імені Пріорату.
• Рекомендує Великому Пріору кандидатів на заміщення посад Пріорату.
• Здійснює інші повноваження, окрім тих, що віднесені цим Статутом до компетенції Великого Магістра або Великого Пріора.

Основними принципами діяльності Пріорату є гуманізм, законність, гласність, рівноправність його членів, добровільність та самоврядування. У своїй діяльності Пріорат співпрацює з громадськими, благодійними,  релігійними організаціями в Україні та за кордоном, міжнародними неурядовими організаціями, відповідними організаціями іноземних держав, іншими юридичними та фізичними особами з питань пов'язаних з діяльністю Пріорату. Ці затверджені статутом положення аж ніяк не суперечать жодній офіційній присязі на вірність Україні (військового, державного службовця тощо).

Статут містить окреме положення (1.7), за яким "Пріорат не втручається у діяльність державних органів, службових осіб, інших об'єднань громадян, благодійних та релігійних організацій".

3) Адже орден, по суті утверджує пріоритет "обраної меншості" над народом, що прямо суперечить статті 24 Конституції України.

Критеріями "обраності" в Ордені Святого Станіслава насправді є наступне: 

• допомога знедоленим, підтримка лікарень, шкіл, притулків, закладів для тих, хто має розумові розлади або труднощі у навчанні, а також інші подібні неполітичні справи у всьому світі, але перш за все у Польщі та країнах колишнього Східного блоку
• Винагородження заслуг в ім'я людства в усіх сферах людських досягнень
• Сприяння глобальному взаєморозумінню та справі миру шляхом прийняття до Ордену представників різних рас, поглядів та віросповідань
• Підтримка духу лицарства, дотримування лицарських традицій та запровадження їх у сьогоденний світ.

Яким чином 319 (на сьогодні) осіб, що відповідають цим критеріям, могли б "мати пріоритет над народом", цілковито незрозуміло. Орден має свої структурні осередки (а відтак, користуючись лексиконом авторів заяви, "обрану меншість") у 30 країнах, у тому числі й США, де суспільство особливо чутливе й досвідчене у справі збереження демократичної рівності. Демократичним конституційним засадам жодної з цих країн діяльність Ордену не суперечить.

4) ...створюється враження, що орден Святого Станіслава поставив за мету об'єднати правлячу касту нашої держави, як людей ніби-то голубої крові.

Залишаючи твердження про "правлячу касту" на совісті авторів звернення, маємо звернути увагу на те, що серед кавалерів Ордену є чимало справжніх представників історичних еліт різних країн. До них, зокрема, належить принц Шарль-Філіпп Орлеанський - спадкоємець королівського престолу Франції, нагороджений Командорським Хрестом Ордену Святого Станіслава за багаторічну благодійну допомогу тим, хто її потребує в Україні, який нещодавно започаткував у Львові проведення доброчинних "Королівських балів". Навряд чи когось із українських кавалерів можна підозрювати у дивакуватому прагненні через сучасне нагородження бути "зарахованим" до людей такої от "блакитної крові".

5) Нікого не повинні вводити в оману положення Статуту ордена щодо утвердження загальнолюдських цивілізаційних цінностей, оскільки створення будь-якого об'єднання, яке стоїть над усіма з усілякими рицарськими титулами, суперечить не тільки Конституції, а й українській ментальності, звичаєвому праву.

Зазначені вище положення статуту нікого і не мають "вводити в оману"  - і не "вводять" . Важко сказати, до чого тут "звичаєве право" (сукупність звичаїв, які стали нормами права внаслідок санкціонування їх державою). Вважати ж, що поняття про лицаря як "самовідданого, благородного захисника", "людину, яка самовіддано служить певній справі", про лицарство - як "діяльність, поведінку і звички лицаря", а про "лицарський"  - як "витончений і підкреслено чемний" (Великий тлумачний словник сучасної української мови. - К.; Ірпінь, 2001. - С. 488) буцімто суперечить українській ментальності - це значить зеленого поняття не мати ані про цю ментальність, ані про українську історію. Сучасні ж "лицарські титули"  - це не більше, ніж звертання, і претендують на "піднесення над усіма"  такою ж мірою, як і звертання "пан"  і "товариш"  (останнє, як відомо, також колись означало не що інше, як привілейований військовий ранг ).

6) Переконані, новітнє масонство, в яку б одежину не одягалося, не повинне закорінюватися на українській землі.

Як повідомляли ЗМІ 30 липня 2001 року, "новим Великим магістром масонів України став київський бізнесмен, доктор економічних наук Ігор Задирака. На церемонії передачі повноважень був присутній Великий магістр італійської ложі, філією котрої є українська ложа, професор Джуліано ді Бернардо".

Ми не маємо подальшої інформації про діяльність зазначеної організації, не маємо з нею ані організаційних, ані якихось інших зв'язків. Вважаємо за потрібне, однак, наголосити, що мета Ордену Св. Станіслава - не якесь перероблення суспільства, а пропаганда принципів благодійності, гуманізму й лицарського ставлення до суспільного обов'язку не тільки перед усім людством, але й перед країною і державою кожного лицаря. Рівноправність різних рас, національностей, віросповідань, статей для Ордену Св. Станіслава - не подальша мета, а принцип діяльності.

З літератури відомо, що принаймні ще в минулому столітті в масони приймали нових членів для подальшого підпорядкування їх дисципліні й діяльності в ім'я досягнення цілей масонства. Орден Святого Станіслава має діаметрально протилежні засади "комплектування". Для Ордену Св. Станіслава посвячення в кавалери - це нагородження за вже зроблене в дусі принципів Ордену. Відтак членство в Ордені не покладає на кавалерів якихось зобов'язань, не пов'язаних с благодійністю та правом участі в орденських заходах.

Діяльність всіх структур Ордену Св. Станіслава не лише в Україні, а й у світі загалом - прозора й офіційна, не містить елементів утаємничення. В Ордені нема кавалерів, професійно або виключно зайнятих його діяльністю. Вже через це він навіть технічно не в змозі переслідувати політичні цілі.

7) Вищим званням для представників влади має бути звання громадянина і справжнього патріота України.

Взагалі це цілком справедлива думка. Між іншим, вона, по-перше, має стосуватися не лише "представників влади", а по-друге, не виключає існування "нижчих звань"  - військових, спеціальних, почесних, відомчих тощо.

8) Парламентська опозиція звертає увагу президента України, що керівництво підлеглих йому силових структур, члени уряду і керівники областей та деякі інші співвітчизники чоловічої і жіночої статі, присягнули мережевій міжнародній структурі, і висловлює протест проти створення в Україні різного роду орденів і лож, які вносять розкол в українське суспільство, руйнують громадянську єдність і насаджують чужі нам звичаї і привілеї.

Якщо йдеться про Орден Святого Станіслава, то в ньому, як зазначалося вище, присяги не існує. Крім того, Великий Пріорат Ордену Святого Станіслава теж, безумовно, протестував би проти створення в Україні таких орденів і лож (і громадських об'єднань іншого штибу), які "вносять розкол, руйнують громадянську єдність".

Що ж до насадження "чужих нам звичаїв і привілеїв", то, по-перше, за відповідним Статутом сучасної відзнаки Президента України "Нагороджені орденом Богдана Хмельницького іменуються лицарями ордена Богдана Хмельницького". По-друге, сучасні українські ордени (відзнаки Президента України) справді ще за радянським зразком не мають засад особливої спільноти. Але саме на таких засадах розроблялися Статути всіх орденів Української Народної Республіки (наприклад: "Орденська рада має своїм обов'язком... вироблення засад та положення про організацію братерської громади лицарів ордена, переведення цієї справи в загальному порядкові і вище керування справами цієї громади". Див.: Тимчасовий статут ордена Визволення. Листопад 1922 р. // Нагороди України. Історія, факти, документи. - К., 1996. - Т. 3. - С. 215).

По-третє, кавалери Ордену мають право:

•  Брати участь в управлінні Орденом Св. Станіслава у визначеному Статутом (Конституцією) Ордену порядку.
• В установленому цим Статутом порядку брати участь в управлінні справами Пріорату.
• Подавати на розгляд органів управління Пріорату пропозиції про розгляд питань, що стосуються діяльності Пріорату.
• Брати участь у обговоренні та реалізації програм діяльності Пріорату.
• Бути нагородженим і носити відповідні відзнаки.
• Брати участь в усіх заходах, які проводить  Пріорат.

Мабуть, це і є оті "чужі насаджувані привілеї", без яких, насправді, в Україні не діє жодна організація.

9) Ми вважаємо, що правлячий режим у такий спосіб пов'язує вищий ешелон урядових і силових структур круговою порукою, хоче закріпити владу обраної режимом меншості над українським народом

Якби навіть хтось би й мав подібну мету, наперед ясно, що "у такий спосіб"  (залученням до міжнародної благодійної організації на чолі з колишнім президентом Польщі в екзилі) її явно не досягти.

10) Україна не дасть себе закабалити вітчизняним і міжнародним авантюристам. Народ змете зі свого шляху новоявлених шевальє і лжелицарів, які хочуть нав'язати йому своє ярмо.

Свого часу автор програми "Лицарство сьогодні"  і господар веб-сайту www.ChivalryToday.com Скотт Фарелл уклав кодекс сучасного лицарства, який, на його думку, цілком вірно передає історичний характер лицарських традицій:

1. ЗВИТЯГА: Домагайтеся досконалості в усіх звершеннях, які очікуються від рицаря, воєнних та інших, намагаючись, щоб сила використовувалася заради справедливості, а не особистого звеличення.

2. СПРАВЕДЛИВІСТЬ: Шукайте завжди "шлях правди", вільний від уподобань або особистого зацікавлення. Утямте, що меч правосуддя може бути жахливою річчю, тож його мають стримувати людяність і милосердя. Якщо "правда", якої ви шукаєте, справді пасує іншим, і ви шукаєте її, уникаючи спокуси доцільності, то ви набудете надзвичайного визнання.

3. ВІДДАНІСТЬ: станьте відомими своєю непохитною відданістю людям та ідеалам, заради яких ви вирішили жити. Багато де очікується компроміс; там нема відданості.

4. ЗАХИСТ: Намагайтеся завжди захищати вашу націю, вашу сім'ю і тих, кого ви вважаєте гідними відданості.

5. ВІДВАГА: Бути рицарем часто означає вибирати важчий шлях, часто - найважчий для вас особисто. Будьте готові принести особисті жертви в ім'я принципів і людей, які вам дорогі. Відвага також означає ставати в усіх справах на бік правди, а не вигідної облуди.

6. ВІРА: Рицар повинен мати віру в свої переконання, бо віра живить його і дає надію проти відчаю, який створює людська слабкість.

7. СТРИМАНІСТЬ: Оцініть спершу внесок інших; не хваліться вашими власними досягненнями, дайте іншим зробити це для вас. Говоріть про здобутки інших перш, ніж про свої, віддавайте їм справедливо належне за доброчесними справами. Цим шляхом рицарське служіння добре виконується й уславлюється, допомагаючи не тільки тому гідному, про котрого йдеться, але й усім, хто називає себе лицарями.

8. ЩЕДРІСТЬ: Будьте щедрими такою мірою, якою ваші статки дозволяють; щедрість таким чином протистоїть зажерливості. Завдяки цьому легше також стати на шлях милосердя, коли важко винести справедливе рішення.

9. ШЛЯХЕТНІСТЬ: Домагайтеся великого зростання особистості дотриманням чеснот і обов'язків рицаря, усвідомлюючи, що хоча ідеали й недосяжні, саме прагнення до них облагороджує дух, підносячи особистість з пилу до небес. Шляхетність також має вплив на інших, пропонуючи незаперечний приклад того, що може бути зроблене в ім'я правди.

10. ВОЛЕВИЯВЛЕННЯ: Намагайтеся ставитися до всього, про що йдеться, настільки щиро, як це можливо, не з міркувань особистої вигоди, а тому, що це правильно. Якщо вам це вдасться бодай найменшою мірою, то вас шануватимуть за якості й чесноти.

...Як вичитати з цих принципів "закабалення України"  і "накидання ярма народу"?

____________________________________________________________________________________________

Судячи з усього, ця остання провокація опозиції проти громадського спокою є найменш "витонченою", чи не найбільше суперечить використовуваним приводам та матеріалам. Водночас вона найменш... "технічно досконала"  і, ніде правди діти, найдешевша за залученими коштами.

*Ці матеріали було поширено серед представників мас-медіа під час прес-конференції Великого Пріорату 13 лютого 2003 року.