Повна назва ордену — Орден Святого Гробу, що в Єрусалимі (Ordo Eguestris S. Sepulcri Hierosolymitani). Він є найдревнішим рицарським орденом, утвореним під час Хрестових походів. У різних документах його називають Братерством вершників Богоматері Сіону або Братерством вершників Усипальниці Богоматері Єрусалимської. Щоб зрозуміти, звідки пішли ці назви, необхідно заглибитися в історію. У місті Єрусалимі на горі Сіон був побудований храм Святої Марії (на місці Успіня Божої Матері). Саме з цим місцем пов’язана згадка про перший рицарський орден.

Орден рицарів Святого Гробу був створений приблизно в 1099 р., після взяття міста-фортеці Єрусалима. Засновником ордену був герцог Нижньої Лотарингії Готфрід Бульонський. Після захоплення Єрусалима він був обраний правителем міста й одержав титул захисника Гробу Господнього. Резиденція ордену перебувала в абатстві Нотр Дам дю Мон де Сіон,  головним завданням цієї рицарської організації була охорона захопленого в мусульман Гробу Господнього. Рицарям ордену було присвоєно відзнаку — червоний хрест на срібному полі, яку вони носили на білих шатах.

Уперше про орден згадується в книжці «Історія хрестових походів і держави хрестоносців у Єрусалимі», написаній Рене Груссе. У цій праці є посилання на Балдуїна I, який був молодшим братом Готфріда Бульонського. Після смерті Готфріда в 1100 р. Балдуїн зайняв місце правителя Єрусалима. Йому вручають корону й проголошують його першим королем Єрусалимського королівства. Як пише Груссе, Балдуїн I був першим з королівського роду, «створеного тут, на горі Сіон», який став рівним за рангом усім іншим можновладним домам Європи: династії Капетингів у Франції, англо-норманській (Плантагенетів) в Англії, Гогенштауфенам у Німеччині й Габсбургам в Австрії. Автор зауважує, що тільки за допомогою Ордену Сіону Балдуїн I одержав трон. Також зберігся документ (датований кінцем XVII ст.), який розповідає про те, що «під час Хрестових походів у Єрусалимі вже були рицарі, яких називали Chevaliers de’l Order de Notre-Dame de Sion (вершники Ордену Богоматері Сіону)».

Якийсь час орден діяв разом з Орденом тамплієрів (утвореним 1118 р.). До речі, відзнака тамплієрів (червоний хрест на білому тлі) була схожа на знак рицарів Гробу Господнього (червоний хрест на срібному полі). Гадано Балдуїн I за інструкціями, отриманими від керівників Ордену Святого Гробу, що в Єрусалимі, розробив статут Ордену тамплієрів. 1188 р. Великий Магістр Ордену Сіону (або Ордену Гробу Господнього) Жан де Гізор міняє назву братерства на Пріорат Сіону — Prieure de Sion. Його відзнакою стає золотий грифон. Вибір цього знака — не випадковість, він означає: «Лев — цар звірів, орел — цар птахів, а над людьми будемо царювати ми, за допомогою золота». Своїм девізом нова організація обирає вислів Per Me reges regnant («Через мене царюють Царі»). Великий Магістр Пріорату Сіону їде в Європу в супроводі трьох принців Богоматері й дев’яти рицарів Святого Іоанна Хрестителя. Там він розподіляє братчиків ордену по всій території, від Іспанії до Скандинавії.

Одним з головних завдань ордену було відновлення монархії. Також він стежив за управлінням у провінціях імперії, здійснював відбір гідних на керівні посади й займався їхнім навчанням. Крім того, він підготовляв ґгрунт для фінансистів (проводив переписи населення, земельне районування, розміщував у провінціях фінансові доми і збірні пункти данини). Орден мав основні (й найповніші) відомості про успадкування престолу в провінціях, а також про родовідний зв’язок намісників з правлячим домом імперії. До того ж орден фінансував дослідження в галузі магії й алхімії (у ті часи знання, що належали до розряду магії й алхімії, стосувалися: пороху, філософського каменя, еліксиру молодості, панацеї тощо). Він заохочував і будь-які винаходи, що дозволяли зміцнювати обороноздатність імперських військ. Серед членів Пріорату Сіону були Сандро Ботічеллі, Леонардо да Вінчі, Ісаак Ньютон, Віктор Гюго, Клод Дебюссі, Жан Кокто.

Структура ордену (згідно статутним статтям XI й XII зразка 1989 р.) така. Пріорат Сіону складається з 729 провінцій, 27 комтурств, ковчега й курії. Кожне комтурство складається з 40 членів, провінція — з 13. Усіх членів ордену поділено на дві групи: легіон і фалангу. Легіон займається апостолічною діяльністю, а фаланга охороняє. Члени 729 провінцій поділяються на новачків і вершників. 27 комтурств поділяться на: героїв, зброєносців, вершників і комтурів. Ковчег нараховує 40 членів, які виконують функції візитерів. У курії 13 членів: 9 конетаблів, 3 сенешалі й 1 керманич — навігатор (керівник курії).

Глава з книги С. В. Жаркова «История создания рыцарских орденов и каталог холодного оружия, снаряжения рыцарей средневековой Европы»