![]() |
Виникнення лицарства
![]() Рицарський герб ╓ наочним атрибутом шляхетност╕, що геральдичною мовою розпов╕да╓ про засновника шляхетського роду, про ╕сторичн╕ под╕╖, до яких цей р╕д був причетним, про чесноти його член╕в, чим спонука╓ нащадк╕в берегти та примножувати ╖х. Форма рицарського герба як такого, що переда╓ться нащадкам, зазнавала зм╕н упродовж всього II тисячол╕ття ╕ бере св╕й початок в доб╕ Хрестових поход╕в, п╕д час яких ╓вропейц╕ зустр╕лися з ╕снуючою на Сход╕ сво╓р╕дною системою ╕ндив╕дуальних герб╕в, що частково ув╕йшли до ╓вропейсько╖ геральдики. Подальший розвиток озбро╓ння та, в╕дпов╕дно, захисного обладунка, що повн╕стю закривав не лише т╕ло, але й обличчя рицаря, внасл╕док чого в╕н ставав невп╕знанним, зробив ╕ндив╕дуальну символ╕ку на щит╕ та прапор╕ (баннер╕) вкрай необх╕дною для в╕др╕знення одного рицаря в╕д ╕ншого. П╕д час турн╕р╕в шолом прикрашали нашоломником — об’╓мною ф╕гурою, що зазвичай в╕дпов╕дала зображенню на щит╕, або ж страусовими чи павиними перами. Зображення турн╕рного щита та шолома з нашоломником над ним ╕ ╓ малим гербом. П╕зн╕ше, на згадку про Хрестов╕ походи, геральдичний шолом почали додатково прикрашати так званим наметом, тобто запозиченою в араб╕в накидкою, яка захищала шолом в╕д палючого сонця пустел╕ та кр╕пилася за допомогою скрученого двокол╕рного джгута-бурелета, або символ╕чно╖ шляхетсько╖ корони. Ще п╕зн╕ше до щита й шолома з нашоломником та наметом почали додавати символ╕чн╕ ф╕гури щитотримач╕в, тварин або людей, як╕ п╕дтримують гербовий щит з бок╕в, та стр╕чки з дев╕зом п╕д ними, а герби володар╕в стали розм╕щувати на тл╕ пурпурово╖ мант╕╖, п╕дкладено╖ горноста╓вим хутром, з в╕дпов╕дною стану володаря короною вгор╕. Так постало зображення великого герба. Одночасно ╕з загальною формою герба розвивалися та в╕дшл╕фовувалися наб╕р символ╕чних зображень, розм╕щуваних на геральдичному щит╕, та ╖хня стил╕стика, що зрештою давало змогу за лакон╕чним описом повн╕стю, до подробиць, в╕дтворити будь-який герб. Цьому служили також певн╕ вар╕анти геометричного под╕лу щита на геральдичн╕ ф╕гури та ч╕тко визначена пал╕тра з семи барв (двох метал╕в та п’яти емалей), що не припускала жодних в╕дт╕нк╕в. Незважаючи на так╕ жорстк╕ обмеження, з цих елемент╕в можна було створювати, комб╕нуючи ╖х, неск╕нченну к╕льк╕сть герб╕в. Як ми вже казали, герольди були головними розпорядниками п╕д час турн╕р╕в. Вони повинн╕ були перев╕ряти, чи мають вс╕ прибул╕ право на участь у попередн╕х турн╕рах, урочисто виголошувати опис турн╕рного щита та нашоломника чергового учасника, прославляти його чесноти, подвиги в битвах та участь у попередн╕х турн╕рах, а також сл╕дкували за суворим дотриманням правил. Для виконання сво╖х обов’язк╕в ╖м треба було достеменно знати все про вс╕х рицар╕в, як╕ могли прибути на турн╕р, а також пам’ятати вс╕ ╖хн╕ гербов╕ емблеми. Це спонукало герольд╕в до складання родов╕дних запис╕в, що п╕дтверджували права ос╕б шляхетного стану на участь у турн╕рах та ╕нш╕ прив╕ле╖. Кр╕м цього, вони почали складати книги ╕з зображеннями герб╕в, тобто гербовники. Герольди були також посередниками й суддями в суперечках, як╕ виникали м╕ж дворянами та розв’язувались за допомогою збро╖. До того ж на герольд╕в покладали дипломатичн╕ функц╕╖ ╕ нав╕ть, в особливих випадках, визначення переможця в битв╕, незалежно в╕д того, до якого табору належав сам герольд. Для позначення свого стану в╕н мав одяг ╕з зображеннями герба свого сеньйора, жезл з╕ слоново╖ кост╕ та золотий ланцюг. Внасл╕док коп╕тко╖ роботи з╕ складання гербовник╕в та ознайомлення з тими з них, як╕ склали колеги, герольди набували досв╕ду як виправлення старих герб╕в, так ╕ складання нових, тобто створення дисципл╕ни геральдики ╕ ╖╖ закон╕в, а також розвитку особливо╖ мови, jargon blazon («блазонування»), тобто максимально стислого, але вичерпного опису герба, за наявност╕ якого можна геральдично в╕рно в╕дновити зображення. Найвищого розвитку геральдика ╕ герботворча майстерн╕сть досягли в XIV ст. З часом, завдяки розвитку в╕йськово╖ техн╕ки й технолог╕й, гербовий щит втратив сво╖ функц╕ональн╕ можливост╕, а його зображення перетворилося на хоча й вельми престижний, але суто декоративний елемент дверцят карети, ст╕ни будинку або печатки. А за час╕в короля Франц╕╖ Людов╕ка XIV престижу герба було завдано катастроф╕чно╖ шкоди. У той час уряду були вкрай потр╕бн╕ грош╕, ╕ в╕н вир╕шив ре╓струвати як герби фам╕льн╕ знаки, под╕бн╕ до герб╕в, на як╕ була мода серед городян. Така ре╓страц╕я коштувала 20 л╕вр╕в, ╕ казна отримала величезний зиск. До того ж на тих самих умовах герб м╕г отримати кожен охочий. Французький гербовник переповнився гербами сумн╕вного походження ╕ в╕дпов╕дно╖ якост╕. На жаль, у такому незграбному вигляд╕ гербову справу через п╕встол╕ття перебрала й Рос╕йська ╕мпер╕я. «Закони й правила геральдики були занехаян╕ та забут╕ на довгий час. Завдання Геральдично╖ колег╕╖ Великого Пр╕орату Ордену Святого Стан╕слава в Укра╖н╕ — в╕дродити ╖х та керуватися ними у сво╖й робот╕. Ми намага╓мося насл╕дувати традиц╕╖, що склалися в найкращу добу геральдики, та керуватися ╖╖ правилами без поправок на сучасний смак та актуальн╕сть, бо ╖╖ можливост╕ й так дозволяють у символ╕чн╕й форм╕ передати будь-яку ╕дею». Основн╕ правила геральдики У зображенн╕ гербового щита можуть використовуватись два метали та п’ять емалей (кольор╕в). При цьому:
Найб╕льш уживан╕ так╕ гербов╕ ф╕гури: Лев — влада, сила, в╕двага, великодушн╕сть. Великий Пр╕орат Ордену Святого Стан╕слава в Укра╖н╕
01.07.2009
Виникнення лицарства |