Рицарський герб є наочним атрибутом шляхетності, що геральдичною мовою розповідає про засновника шляхетського роду, про історичні події, до яких цей рід був причетним, про чесноти його членів, чим спонукає нащадків берегти та примножувати їх.

Форма рицарського герба як такого, що передається нащадкам, зазнавала змін упродовж всього II тисячоліття і бере свій початок в добі Хрестових походів, під час яких європейці зустрілися з існуючою на Сході своєрідною системою індивідуальних гербів, що частково увійшли до європейської геральдики. Подальший розвиток озброєння та, відповідно, захисного обладунка, що повністю закривав не лише тіло, але й обличчя рицаря, внаслідок чого він ставав невпізнанним, зробив індивідуальну символіку на щиті та прапорі (баннері) вкрай необхідною для відрізнення одного рицаря від іншого. Під час турнірів шолом прикрашали нашоломником — об’ємною фігурою, що зазвичай відповідала зображенню на щиті, або ж страусовими чи павиними перами. Зображення турнірного щита та шолома з нашоломником над ним і є малим гербом.

Пізніше, на згадку про Хрестові походи, геральдичний шолом почали додатково прикрашати так званим наметом, тобто запозиченою в арабів накидкою, яка захищала шолом від палючого сонця пустелі та кріпилася за допомогою скрученого двоколірного джгута-бурелета, або символічної шляхетської корони. Ще пізніше до щита й шолома з нашоломником та наметом почали додавати символічні фігури щитотримачів, тварин або людей, які підтримують гербовий щит з боків, та стрічки з девізом під ними, а герби володарів стали розміщувати на тлі пурпурової мантії, підкладеної горностаєвим хутром, з відповідною стану володаря короною вгорі. Так постало зображення великого герба.

Одночасно із загальною формою герба розвивалися та відшліфовувалися набір символічних зображень, розміщуваних на геральдичному щиті, та їхня стилістика, що зрештою давало змогу за лаконічним описом повністю, до подробиць, відтворити будь-який герб. Цьому служили також певні варіанти геометричного поділу щита на геральдичні фігури та чітко визначена палітра з семи барв (двох металів та п’яти емалей), що не припускала жодних відтінків. Незважаючи на такі жорсткі обмеження, з цих елементів можна було створювати, комбінуючи їх, нескінченну кількість гербів.

Як ми вже казали, герольди були головними розпорядниками під час турнірів. Вони повинні були перевіряти, чи мають всі прибулі право на участь у попередніх турнірах, урочисто виголошувати опис турнірного щита та нашоломника чергового учасника, прославляти його чесноти, подвиги в битвах та участь у попередніх турнірах, а також слідкували за суворим дотриманням правил. Для виконання своїх обов’язків їм треба було достеменно знати все про всіх рицарів, які могли прибути на турнір, а також пам’ятати всі їхні гербові емблеми. Це спонукало герольдів до складання родовідних записів, що підтверджували права осіб шляхетного стану на участь у турнірах та інші привілеї. Крім цього, вони почали складати книги із зображеннями гербів, тобто гербовники.

Герольди були також посередниками й суддями в суперечках, які виникали між дворянами та розв’язувались за допомогою зброї. До того ж на герольдів покладали  дипломатичні функції і навіть, в особливих випадках, визначення переможця в битві, незалежно від того, до якого табору належав сам герольд. Для позначення свого стану він мав одяг із зображеннями герба свого сеньйора, жезл зі слонової кості та золотий ланцюг.

Внаслідок копіткої роботи зі складання гербовників та ознайомлення з тими з них, які склали колеги, герольди набували досвіду як виправлення старих гербів, так і складання нових, тобто створення дисципліни геральдики і її законів, а також розвитку особливої мови, jargon blazon («блазонування»), тобто максимально стислого, але вичерпного опису герба, за наявності якого можна геральдично вірно відновити зображення. Найвищого розвитку геральдика і герботворча майстерність досягли в XIV ст.

З часом, завдяки розвитку військової техніки й технологій, гербовий щит втратив свої функціональні можливості, а його зображення перетворилося на хоча й вельми престижний, але суто декоративний елемент дверцят карети, стіни будинку або печатки. А за часів короля Франції Людовіка XIV престижу герба було завдано катастрофічної шкоди. У той час уряду були вкрай потрібні гроші, і він вирішив реєструвати як герби фамільні знаки, подібні до гербів, на які була мода серед городян. Така реєстрація коштувала 20 ліврів, і казна отримала величезний зиск.

До того ж на тих самих умовах герб міг отримати кожен охочий. Французький гербовник переповнився гербами сумнівного походження і відповідної якості. На жаль, у такому незграбному вигляді гербову справу через півстоліття перебрала й Російська імперія.

«Закони й правила геральдики були занехаяні та забуті на довгий час. Завдання Геральдичної колегії Великого Пріорату Ордену Святого Станіслава в Україні — відродити їх та керуватися ними у своїй роботі. Ми намагаємося наслідувати традиції, що склалися в найкращу добу геральдики, та керуватися її правилами без поправок на сучасний смак та актуальність, бо її можливості  й так дозволяють у символічній формі передати будь-яку ідею».

Основні правила геральдики

У зображенні гербового щита можуть використовуватись два метали та п’ять емалей (кольорів). При цьому:

• метал на метал та колір на колір не накладаються; 
• поле щита або суцільне, або поділене на два чи більше полів, що їх називают геральдичними фігурами; 
•  зображення, що розміщені в геральдичних фігурах або перекривають їх, називають гербовими фігурами; 
• гербова фігура повинна, по можливості, займати дві третини відповідної геральдичної фігури; 
• гербові фігури можуть бути лише традиційними, тобто такими, які використовували в Середньовіччі;
• зображення, наприклад, сучасної техніки або символіки не допускаються; 
• герб повинен бути якомога лаконічнішим, тобто не перевантаженим гербовими фігурами, інакше він погано прочитуватиметься; 
• гербові фігури зображують у стилізованому вигляді, з мінімумом деталей. Як виняток, гербова фігура може бути природного кольору. Зазвичай геральдичні та гербові фігури для кращого сприйняття зображують із чорною облямівкою.

Найбільш уживані такі гербові фігури:

Лев — влада, сила, відвага, великодушність.
Бик — труд, терпіння, плідність.
Кінь — поєднує хоробрість лева, силу бика, зір орла, швидкість оленя,
спритність лисиці.
Собака — відданість, слухняність.
Кіт — символ незалежної вдачі.
Дельфін — сила.
Орел — влада, завбачливість та великодушність.
Пелікан — самопожертва, батьківська любов.
Гайворон — довголіття.
Сова — мудрість.
Мушля — участь у далекій прощі.
Ведмідь — завбачливість та сила.
Олень — воїн, перед яким біжить ворог.
Бджола — працелюбність.
Мураха — те саме.
Дракон — сила, мудрість.
Дуб — сила, міць.
Пальма — перемога, довговічність.