Укр Eng

Виникнення лицарства

Геральдика: розвиток в ╢вроп╕

Геральдика — мистецтво ╕ наука, що ма╓ справу з використанням, в╕дображенням ╕ регулюванням символ╕в, призначених для розр╕знення ос╕б, установ ╕ громад. Ц╕ символи називаються гербами. Герб, наданий особ╕ повноважними ╕нституц╕ями, вважа╓ться ╖╖ особистою власн╕стю, яка переда╓ться у спадок новим покол╕нням арм╕гер╕в — власник╕в герба. Саме в цьому план╕ можна говорити про ╕снування родових герб╕в.
Точна дата або м╕сце виникнення геральдично╖ системи в Зах╕дн╕й ╢вроп╕ нев╕дом╕. У вузькому сенс╕ слова геральдика — це мистецтво герольда. Початкове значення терм╕на «герольд» виводять з двох н╕мецьких сл╕в — Неег («в╕йсько») ╕ Неld («герой»). Герольди спершу були б╕льшою або меншою м╕рою слугами вищого ноб╕л╕тету, нар╕вн╕ з жонглерами ╕ менестрелями. Вдягнених у гербовий одяг свого пана, ╖х використовували як оф╕ц╕йних посланц╕в, а на турн╕рах вони оголошували суперник╕в. Щоб розп╕знати закутих в обладунки рицар╕в, герольдам було необх╕дно достеменно розбиратися у гербах на щитах, ╕ з цього виросли ╖хн╕ знання й майстерн╕сть — сама геральдика. Герби створюють ╕ зображують винятково за системою правил, яку герольди складали стол╕ттями. Ц╕ правила поширюються на використання барв, метал╕в, ф╕гур, додаткових прикрас, значення кольор╕в, метал╕в ╕ ф╕гур (ср╕бло, наприклад, означа╓ чистоту, перев’язь — участь предк╕в у походах тощо), а також на опис герба лакон╕чною геральдичною мовою, яка ╓ системою словесних позначень зображень на герб╕.

Другий етап розвитку геральдики розпочався разом ╕з Хрестовими походами. ╥х пропов╕дь з╕рвала з╕ сво╖х м╕сць небувалу для тих час╕в к╕льк╕сть людей р╕зних стан╕в. Кр╕м знат╕ у походи вирушили городяни й селяни, рем╕сники й купц╕. Таке величезне в╕йсько, яке до того ж складалося з представник╕в р╕зних кра╖н, вимагало розп╕знавальних знак╕в. П╕д час Третього походу (1188) корол╕ Ф╕л╕пп Французький, Ф╕л╕пп Фландрський та Генр╕х Англ╕йський домовилися, що французи на сво╓му одяз╕ носитимуть червоний хрест, фламандц╕ — зелений, англ╕йц╕ ж — б╕лий. Знайомство з особистими емблемами сх╕дних во╖н╕в привнесло до ╓вропейсько╖ геральдики рослинн╕ символи та дев╕зи, з’явилися зображення екзотичних та притаманних сх╕дн╕й культур╕ фантастичних тварин. Був запозичений звичай носити на рицарському шолом╕ намет, прикр╕плений бурелетом, що переходить в зображення герба. Барви, вживан╕ в геральдиц╕, отримали назви, пох╕дн╕ з арабсько╖ мови.

Внасл╕док цих в╕йн багато знатних род╕в згасли, ╕ постала потреба зам╕нити ╖х новими. Багато род╕в украй зб╕дн╕ло, ╕ лише родовий герб м╕г засв╕дчити ╖хню шляхетн╕сть. Саме в цей час, за французького короля Ф╕л╕ппа См╕ливого, поширився звичай надання шляхетсько╖ г╕дност╕. З одного боку, стара, освячена ╕стор╕╓ю шляхетн╕сть набула особливо╖ ц╕ни, з ╕ншого — самого лише волод╕ння землею стало замало для передач╕ у спадок свого ╕мен╕, яке теж стало сво╓р╕дним предметом власност╕. До того ж дворянство почало б╕льше ц╕нувати сво╖ герби. Виявилось, що шляхетн╕сть не гарантувала рицарського звання, а посвячення в рицар╕ надавало шляхетн╕сть автоматично. Окр╕м того, Хрестов╕ походи породили нове явище — рицарськ╕ ордени.
Таке розширення кола ос╕б, як╕ мали право й обов’язок волод╕ти гербом, викликало потребу у фах╕вцях, як╕ зналися б на вже ╕снуючих гербах ╕ могли б виробити точн╕ правила для складання нових, вести родоводи знатних ос╕б та рицар╕в, що п╕дтверджували б ╖хн╕ права на участь у турн╕рах, тощо. Таким чином, з часом при дворах володар╕в та в рицарських орденах з’явилися герольди. Отже, з друго╖ чверт╕ XII ст. у Зах╕дн╕й ╢вроп╕ геральдичн╕ зображення перебували в загальному вжитку. З часом геральдика стала ун╕версальним явищем. У XIV—XV ст. використання герб╕в було перейняте в╕д Заходу в Укра╖н╕, а у XVII—XVIII ст. — у Рос╕╖.

З 1150 до 1500 р. використання геральдики на Заход╕ було утил╕тарним: ╖╖ розташовували на обладунках ╕ на печатках. Наприк╕нц╕ цього пер╕оду вона використовувалася лише в мирному побут╕ ╕ набула великого мистецького значення. Оск╕льки в╕д самого початку герби асоц╕ювалися з вищими верствами сусп╕льства, геральдику за п╕знього Середньов╕ччя ототожнювали з поняттям шляхетност╕. Щоб мати бажаний р╕вень знатност╕, людин╕ сл╕д було мати герб. У минулому геральдичним в╕дзнакам надавали набагато б╕льшого значення, ╕ донин╕ в б╕льшост╕ кра╖н ╢вропи пану╓ доктрина Seize Quartiers (16 кол╕н). Вона визнача╓, що особа ма╓ право претендувати на родовит╕сть, лише якщо вс╕ ╖╖ 16 прапрад╕д╕в ╕ прапрабабусь уже мали сво╖ герби. Геральдичн╕ вз╕рц╕, таким чином, в╕д свого виникнення до к╕нця XVIII ст. стали символами позначення вищого стану. Але у Франц╕╖, наприклад, з XIII ст. було чимало випадк╕в, коли не т╕льки городяни, але й селяни мали герби. В Угорщин╕ й Н╕дерландах також були бюргерськ╕ чи селянськ╕ герби — явище, поширене зараз майже в ус╕х ╓вропейських кра╖нах.

З усуненням геральдики з утил╕тарного вжитку наприк╕нц╕ XVIII — на початку XIX ст. ╖╖ мистецьк╕ якост╕ на певний час занепали. У XX ст. геральдичне мистецтво в╕дродилося ╕ нав╕ть удосконалилося пор╕вняно з первинними вз╕рцями. Можливо, под╕╓ю, що найвиразн╕ше демонстру╓ сучасн╕ меж╕ геральдики, було надання 1961 р. урядом Республ╕ки ╤рланд╕я герба президентов╕ Сполучених Штат╕в Америки Джону Кеннед╕. Оск╕льки герби ╓ спадковими, а ╖хн╕ власники вважаються представниками знат╕, надання герба, що дор╕вню╓ наданню дворянсько╖ г╕дност╕ одн╕╓ю державою голов╕ ╕ншо╖ держави,  ╕ дос╕ ╓ ун╕кальним випадком у геральдичн╕й ╕стор╕╖.

Великий Пр╕орат Ордену Святого Стан╕слава в Укра╖н╕
01.07.2009


Виникнення лицарства