Укр Eng

Виникнення лицарства

Печатки ХV╤-ХVII ст. - джерело ╕стор╕╖ укра╖нсько╖ геральдики

Сфраг╕стичн╕ пам'ятки ХV╤-ХVII ст. ╓ малодосл╕дженою цариною в╕тчизняно╖ ╕стор╕╖ почасти через малодоступн╕сть ориг╕нал╕в в арх╕восховищах, а почасти через техн╕чн╕ складност╕, пов'язан╕ з процесом ╖х публ╕кац╕й.

Свого часу так╕ в╕дом╕ досл╕дники, як В.Модзолевський, К.Болсуновський, В.Лукомський, мали можлив╕сть доступу до джерел, однак, не змогли присвятити фундаментальних роб╕т ц╕й галуз╕. Так у в╕дом╕й публ╕кац╕╖ К. Болсуновського (1) лише поб╕жно було висв╕тлено наявн╕сть печаток у документальних з╕браннях Ки╓ва, а також представлено прорисовки деяких зразк╕в, за якими автор тлумачив зображення представлених на них герб╕в.

Нараз╕ такий п╕дх╕д принципово застар╕в, проте спроб публ╕кац╕й цих джерел дос╕ браку╓. Виняток становлять роботи Н.Грабово╖ та ╤.Ситого, як╕ присвятили спец╕альн╕ розв╕дки, що торкалися сфраг╕стичних джерел Гетьманщини. Проте спец╕ал╕зац╕я згаданих автор╕в на печатках XVIII ст. не да╓ можливост╕ репрезентувати весь спектр особливостей цих пам'яток культури — знакових систем середньов╕чного сусп╕льства та його ╕нститут╕в. Узагальнюючий та методолог╕чний характер мають прац╕ В.Гавриленка — пос╕бник "Укра╖нська сфраг╕стика. Питання предмету та ╕стор╕ограф╕╖" (2) та ще к╕лька окремих розв╕док цього автора. Печатки XVI—XVII ст. незначною залучалися як джерела ╕ у таких фундаментальних досл╕дженнях, як, зокрема, "Укра╖нська шляхта з к╕нця XIV—XVII ст. (Волинь ╕ Центральна Укра╖на) Натал╕ Яковенко (3).

Враховуючи ту обставину, що б╕льша частина укра╖нських земель у XVI—XVII ст. входила до адм╕н╕стративно-територ╕ально╖ системи Реч╕ Посполито╖, печатки ╖╖ державних установ — гродських чи земських суд╕в тощо — регламентувалися державним законодавством, тобто Литовським Статутом. Натом╕сть вигляд ╕ правила використання приватних печаток були справою б╕льш звича╓вою, ан╕ж юридичною.

Переважна частина виявлених печаток, як╕ прикладалися "акторами", тобто учасниками судових справ або комерц╕йних оборудок, ма╓ зображення герб╕в, якими користувалися ╖хн╕ власники в╕дпов╕дно до ноб╕л╕тац╕йних грамот. Ц╕ прив╕ле╖ на користування певним гербом були запроваджен╕ в╕д 1413 р., за умовами Городельсько╖ ун╕╖ — акту, який прилучав литовський ноб╕л╕тет до польських гербових братств. Таким чином литовська шляхта отримала право користування гербами нар╕вн╕ з поляками в╕дпов╕дно до польсько╖ геральдично╖ системи, хоча й продовжувала вживати знаки сво╓╖ системи у випадках пол╕тичних конфл╕кт╕в. Так були розширен╕ списки "користувач╕в" гербами ╕ утворен╕ так зван╕ "придомки" до списк╕в польських рец╕п╕╓нт╕в герб╕в. Виникла система подв╕йност╕ у пр╕звищах, яка в╕дображала за першою назвою назву герба, а за другою — власне, пр╕звище: Бонча-Осмоловський, Нов╕на-Сокольницький, Нечуя-Левицький ╕ т.п.

Представники укра╖нських терен╕в п╕дпадали п╕д наведену гербову ╕╓рарх╕ю за прив╕ле╓м 1563 р. з т╕╓ю в╕дм╕нн╕стю, що система гербових знак╕в в Укра╖н╕ мала свою сформовану традиц╕ю ╕ надал╕ розвивалась з врахуванням вплив╕в не т╕льки польсько╖ або чесько╖ геральдики, а й тюрксько╖ гербово╖ системи. В першу чергу м╕сцева традиц╕я була пов'язана з гербами княз╕вського походження. Вс╕ ╕нш╕ герби м╕сцевого шляхетського елементу за ╕нформац╕╓ю В.Б.Антоновича (4) не мали усталено╖ системи знак╕в, х╕ба окр╕м знаково╖ системи ки╖вського м╕щанства, яка вела сво╓ походження в╕д рем╕сничих та торг╕вельних тавр час╕в Ки╖всько╖ Рус╕. Б╕льш╕сть сфраг╕стичних пам'яток атрибутувались ученими XIX ст. в контекст╕ польсько╖, чесько╖ або ╓вропейсько╖ геральдики. Свого часу в╕домий польський знавець печаток Ф.П╓кос╕ньський намагався атрибутувати польськ╕ герби за схож╕стю з╕ скандинавськими рунами, а укра╖нським гербам в╕дводив пох╕дну роль. Лише п╕сля публ╕кац╕╖ "Герб╕вника татарських родин у Польщ╕" С.Дзядул╓в╕ча (5) було з'ясоване походження багатьох знак╕в, як╕ ран╕ше не могли атрибутуватися в╕дпов╕дно до польсько╖ традиц╕╖. В.Б.Антонович свого часу також не м╕г враховувати тюркського впливу, який на час XVI—XVII ст. був очевидним, оск╕льки до 30 % шляхти Ки╖вщини були тюркського походження (6).

Анал╕з гербових зображень на печатках нараз╕ ╓ довол╕ складним завданням, оск╕льки ╖хн╓ досл╕дження вимага╓ вивчення генеалог╕╖ кожного роду, що за даних обставин ╓ неможливим. В╕днайден╕ нами раритети ориг╕нальних зображень печаток ╓ лише поодинокими зразками, на яких заф╕ксован╕ родов╕ герби ╖хн╕х власник╕в. Виявлен╕ зразки ╓ також елементом юридичного засв╕дчення акт╕в: купчих, дарчих, тестамент╕в. Печатки в╕дтворювалися в актах на воскових основах, захищених паперовими кустод╕ями, на яких перснями (сигнетами) витискали зображення.

Розглядаючи представлен╕ зразки, варто звернути увагу на в╕дбиток сигнета княгин╕ Богдани Васил╕вни Янушово╖ Семашк╕вни Четвертенсько╖, яким княгиня засв╕дчила сплату подимного з╕ сво╖х ма╓тк╕в 1570 року, що залишились ╖й по смерт╕ чолов╕ка: с. Подреж, Л╕тогощ, П╕дл╕сц╕, Копил, Яровиця, Чолниця, Озеро Луцького пов╕ту Волинського во╓водства (7). Р╕д княз╕в Четвертенських сягав сво╖ми коренями найзначн╕шо╖ династ╕╖ Ки╖всько╖ Рус╕ - - Рюрикович╕в, а саме ╖╖ турово-пинсько╖ княз╕всько╖ г╕лки. За сво╖м д╕вочим пр╕звищем Богдана Васил╕вна походила з роду Семашк╕в, на думку Н.М.Яковенко — з Рикансько╖ л╕н╕╖ цього роду, яка на н╕й саме й перервалася, оск╕льки вона була ╓диною донькою Василя Михайловича Семашка, судд╕ Луцького пов╕ту, та княгин╕ Олександри ╤ван╕вни Чорторийсько╖.

В╕дбиток печатки княгин╕ Богдани Васил╕вни Янушово╖ Семашк╕вни Четвертенсько╖. 1570 р. Зб╕льшено вдв╕ч╕.╥╖ герб ма╓ одне лакон╕чне зображення хреста на л╕тер╕ "М". Сигла (╕н╕ц╕али) на виявленому ╤ зразку не читаються. Традиц╕йним гербом, якими користувався р╕д Семашок, був герб "Гори": на трьох горах сто╖ть хрест. Натом╕сть герб Четвертенських — два хрести, що спираються на п╕вколо, всередин╕ якого шестипроменева з╕рка. Виявлений в╕дбиток печатки не в╕дпов╕да╓ зазначеним зразкам ╕, очевидно, ╓ видозм╕неним вар╕антом герба Семашок, що в╕дпов╕да╓ процесу ун╕ф╕кац╕╖ герб╕в за польськими зразками по Любл╕нськ╕й ун╕╖ 1569 р. (8).

В╕дбиток печатки  князя Андр╕я Петровича Масальського. 1570 р. нший зразок печатки з княз╕вським гербом — печатка князя Андр╕я Масальського. Р╕д Масальських, так само як ╕ Четвертенських, походив з династ╕╖ Рюрикович╕в, як╕ репрезентували ╖╖ Черн╕г╕вську г╕лку. Андр╕й Петрович Масальський походив з Браславсько╖ галуз╕ роду ╕ був одружений на княгин╕ Анн╕ Богдан╕вн╕  Путятянц╕ (9). Андр╕й Масальський засв╕дчив печаткою поборовий ре╓стр з╕ сво╖х ма╓тк╕в с╕л Бутин, Ногач╕в Кременецького пов╕ту та с╕л Петрашевич╕в, Ялишкович╕в, Смердина, Бодачова Луцького пов╕ту Волинського во╓водства у 1570 р. (10). На печатц╕ у щит╕ зображений хижий птах з одним розкритим крилом. Над шоломом - сигла латинкою "АDМ" (Андр╕й Масальський; л╕тера "D" означа╓ "dux", латинською мовою "князь"). Однак у л╕тератур╕ давно в╕доме вживання Масальськими власного герба "Masalski". Основна ф╕гура цього герба в╕дпов╕да╓ зображенню на попередн╕й печатц╕ княгин╕ Четвертенсько╖. Але саме такий порядок зображення знак╕в на гербах княз╕вських печаток в╕дпов╕да╓ дипломатичним ознакам документ╕в,  до яких вони  були прикладен╕.

В╕дбиток печатки земянина Микити ОстровськогоШляхетськ╕ печатки представлен╕ печаткою земянина Микити Островського, який засв╕дчив нею акт продажу ма╓тку Чернова Олехна Павловича Чернявського гн╓зненськ╕й каштелянов╕й Требоховськ╕й у 1560 р.  (11). Зображення на герб╕ тризуба з хрестом на середньому зубц╕ та кириличними сиглами "МИКИ" (скорочення ╕мен╕ Микити Островського) св╕дчить про автентичний характер цього герба, що не п╕дпада╓ п╕д загальну гербову систему.

М╕щанськ╕ печатки представлен╕ у зб╕рц╕ сигнетом м╕щанина м. Красного Ставу ╤вашка ╤лляшевського, який засв╕дчив свою боргову розписку (12). Зображення на умовному герб╕, що вир╕заний на печатц╕, ма╓ характер подв╕йного хреста з перетнутими раменами. Напис навколо зображення переда╓ пр╕звище "╤ЛЯ...КИИ". Печатка б╕льше нагаду╓ за композиц╕╓ю рем╕сниче тавро ╕ ма╓ характерну круглу форму.В╕дбиток печатки м╕щанина ╤вашка ╤лляшевського

Ще одна м╕щанська печатка — печатка ки╖вського м╕щанина Федора Ходики-Кобизевича. ╤стор╕я роду Ходик добре досл╕джена В.Б.Антоновичем, однак, печатка найудатн╕шого представника цього татарського роду, за походженням з Мозиря, да╓ ц╕кавий матер╕ал до ╕стор╕╖ укор╕нення та поширення влади й ф╕нансового контролю ц╕╓╖ родини в Ки╓в╕.

Печатка була притиснута Федором Ходикою на купчому акт╕ про продаж йому ки╖вським м╕щанином Мелешковичем у 1553 р. одного з ки╖вських двор╕в (13). Характерною рисою герба, зображеного Ходикою на сво╖й печатц╕, ╓ знак, тотожний основн╕й гербов╕й ф╕гур╕ на княз╕вських печатках. Це такий самий хрест на л╕тер╕ "М", але л╕тера б╕льш ув╕гнута  до основи. Кириличн╕ сигла печатки: "ФЕДРЬ".

В╕дбиток печатки Ки╖вського м╕щанина Федора Ходики-КобизевичаСаме таким зразком печатки був засв╕дчений ╕ тестамент Ходики, коли вкуп╕ з ус╕ма ма╓тками, як╕ придбав протягом бурхливого життя, в╕н запов╕дав як сво╓ "д╕дизне" село Кренич╕, яке було набуте незаконно, але давало п╕дстави власников╕ приписувати соб╕ княз╕вський титул.

Репрезентован╕ зразки печаток м╕сцевого укра╖нського сусп╕льства того часу дають ц╕кавий матер╕ал до ╕стор╕╖ семантики герб╕в автохтонного походження, б╕льш╕сть з яких дос╕ не опубл╕кована, але явля╓ собою великий ╕нтерес в контекст╕ вивчення гербово╖ системи укра╖нського сусп╕льства в Реч╕ Посполит╕й.

ПРИМ╤ТКИ
  1. Болсуновський К. Сфрагистические и геральдические памятники Юго-Западного края. — К., 899. — 9 с.
  2. Гавриленко В. Укра╖нська сфраг╕стика. Питання предмету та ╕стор╕ограф╕╖. — К., 1977.
  3. Яковенко Н. Укра╖нська шляхта з к╕нця XIV—XVII ст. (Волинь ╕ Центральна Укра╖на). — К., 1993.
  4. Антонович В.Б. Киев, его судьба и значение с XIV по XVI ст. (1362-1569 гг.)  // Киевская Старина. -   1882. - - Кн. 1.- С. 23.
  5. Дзядул╓в╕ч С. Герб╕вник татарських родин у Польщ╕. — В╕льно, 1929.-   496 с.
  6. Про це див.: Яковенко Н.М. Вказ. праця. — С.152.
  7. Центральний державний ╕сторичний арх╕в Укра╖ни у м. Ки╓в╕ (дал╕ - ЦД╤АУК). Ф. 44 - Оп. 1. - Спр. 1. - С. 152; Яковенко Н.М. Вказ. праця. — С. 142, 144.
  8. Див. Яковенко Н.М. Вказ. праця. — С. 57.
  9. Wolf J. Kniaziowie Litewsko-Ruscy od konca czternastego wieku. - W., 1895. - S. 251.
  10. ЦД╤АУК. -- Ф. 44.   - Оп. 1.   - Спр. 1. -- С. 146.
  11. ЦД╤АУК. - Ф. 223      Оп. 1.   - Спр. 2. - С. 2.
  12. ЦД╤АУК.   - Ф.44.   - Оп.1.   - Спр.1. -- С. 95. К╕нець XVI ст.
  13. Антонович В.Б. Киевские войты Ходыки // Монографии. Т.╤., 1885.,   - С. 185-220; Лютая Т. Структуры былой   повседневности // АСС. Новий капитализм. - 1999. - № 3. - С.50-51; ЦД╤АУК. Ф.62. - Оп.1.- Спр. 3. - С. 22.
Великий Пр╕орат Ордену Святого Стан╕слава в Укра╖н╕
23.06.2002


Виникнення лицарства