Укр Eng

╤стор╕я Ордену

Легенди про святого Стан╕слава

Св. Стан╕слав, ╓пископ ╕ мученик, ╓ символом захисника пригноблюваних перед особою тих, хто зловжива╓ владою, символом пастиря, що в╕ддав життя на захист дов╕рено╖ йому пастви. Про його життя, смерть та канон╕зац╕ю неодноразово розпов╕дав у сво╖х пропов╕дях  настоятель приходу святого Стан╕слава в Петербурз╕ отець Кшиштоф Пожарський. Ми наводимо одну з цих пропов╕дей (з╕ скороченнями).

Найстародавн╕шими джерелами, що розпов╕дають про життя святого Стан╕слава, ╓ «Л╕тописання», яке велося з дня створення Крак╕всько╖ ╓парх╕╖, та «Список крак╕вських ╓пископ╕в». Ц╕ документи м╕стять перш╕ згадки про св. Стан╕слава. Писали про нього й перш╕ ╕сторики Польщ╕ —Галл (приблизно 1112 р.) ╕ блаженний В╕кент╕й Кадлубек. Повне жит╕╓ мученика було написане близько 1240 р. дом╕н╕канцем В╕кент╕╓м з Келець. Саме воно стало п╕дставою для канон╕зац╕╖ Стан╕слава Щепановського.

Св. Стан╕слав народився 26 липня 1036 р. Його батьками були Вел╕слав ╕ Маргарита (Богна), що походили з рицарського роду Туржин╕в, як╕ жили в селах Раба ╕ Щепан╕в, неподал╕к Бохни. Св. Стан╕слав побачив св╕т у Щепанов╕. Про його дитинство ╕ юн╕ л╕та в╕домо небагато. Першу осв╕ту в╕н здобув в абатств╕ Тинець поблизу Кракова, пот╕м вчився за кордоном, у в╕дом╕й на той час кафедральн╕й школ╕ Ль╓жа в Бельг╕╖, а також у Париж╕. Священний сан в╕н прийняв приблизно 1060 р. П╕сля повернення до Кракова його призначили канон╕ком Крак╕вського кафедрального собору.

А в 1070 р., по смерт╕ ╓пископа Ламберта, св. Стан╕слава очолив його ╓пископську кафедру. У 1072 р. це призначення схвалив спочатку король Польщ╕ Болеслав См╕ливий, а пот╕м Папа Римський Олександр II.

Про д╕яльн╕сть св. Стан╕слава також в╕домо мало. У р╕дному сел╕ в╕н побудував дерев’яну церкву Свято╖ Мар╕╖ Магдалини, яку п╕зн╕ше в╕дновив Ян Длугош. Кр╕м того, св. Стан╕слав зробив село Петрав╕н (на правому берез╕ В╕сли) власн╕стю Крак╕всько╖ ╓парх╕╖, що викликало протест спадко╓мц╕в померлого власника села. Суперечка завершилася перемогою св. Стан╕слава, який, за легендою, прив╕в на корол╕вський суд колишнього власника ма╓тку, якого воскресив з Божою допомогою, аби той п╕дтвердив, що купча бездоганна.

Траг╕чна смерть св. Стан╕слава пов’язана з королем Польщ╕ Болеславом. Зрозум╕ти, що сталося, нам допоможе хрон╕ка В╕кент╕я Кадлубка, на думку якого, причина кри╓ться в тому, що король Болеслав в╕в неск╕нченн╕ в╕йни, що ╖х ╕стор╕я Польщ╕ назива╓ «корол╕вськими», ╕ тому часто був в╕дсутн╕й у кра╖н╕. Безперервн╕ в╕йни, як╕ тривали понад 19 рок╕в, призвели до протистояння короля ╕ ╓пископа.

В╕кент╕й Кадлубек пише: «За в╕дсутност╕ короля ╕ його рицарства в кра╖н╕ розповсюдилися розб╕й ╕ грабеж╕. Рицар╕ просили короля повернутися додому, в╕н же не хот╕в про це й чути. Тому деяк╕ з них самов╕льно залишати в╕йсько монарха, п╕клуючись про долю сво╖х будинк╕в ╕ с╕мей. Коли ж король нарешт╕ повернувся до Польщ╕, в╕н почав пересл╕дувати тих, хто незаконно покинув його. Св. Стан╕слав став на захист рицар╕в, яким так жорстоко мстив царедворець. В╕н застер╕гав короля, закликаючи явити християнське милосердя щодо винних ╕ не карати ╖х так жорстоко. Але монарх не чув його вмовлянь, ╕ тод╕ ╓пископ в╕длучив короля в╕д Церкви, тим самим позбавивши його корол╕всько╖ влади. Король, д╕знавшись про в╕длучення, в порив╕ гн╕ву ув╕рвався з дружиною до церкви Святого Михайла на Скалц╕ п╕д час свято╖ меси й ударив ╓пископа мечем по голов╕. Пот╕м наказав сво╖м во╖нам роз╕рвати його т╕ло на шматки».

Великопольська хрон╕ка к╕нця XIII ст. так розпов╕да╓ про мученицьку смерть ╓пископа: «Знаючи, що Болеслав люту╓, як дикий зв╕р посеред стада овечого, ╕ що меч тирана пролива╓ кров... що корол╕вська г╕дн╕сть полишена ╕ справедлив╕сть насильством сплюндрована, ╓пископ Стан╕слав звернувся до нього з батьк╕вським умовлянням. Той же, знехтувавши батьк╕вськ╕ слова ╕ замишляючи зло, додав до зла сему зло ще г╕рше: святого чолов╕ка, що зд╕йсню╓ Божественну Л╕тург╕ю в каплиц╕ Св. Миха╖ла на Скалц╕, мечем сво╖м злочинно вбив ╕ т╕ло його, з каплиц╕ вин╕сши, роз╕тнув на чотири частини».

Легенда розпов╕да╓ також про диво, яке сталося п╕д час тих под╕й. Розрубан╕ частини т╕ла ╓пископа чудом возз’╓дналися. П╕сля цього раптово прилет╕ли орли ╕ стерегли т╕ло святого мученика. Народ, д╕знавшись про страшн╕ вчинки короля, засудив його ╕ в╕двернувся в╕д нього. Король Болеслав був вимушений т╕кати з кра╖ни. В╕н знайшов прихисток в Угорщин╕, де прагнув переконати короля Владислава допомогти йому повернути трон. Останн╕ роки життя короля залишаються та╓мницею. За легендою, Болеслав См╕ливий помер у 1081 р. ченцем бенедиктинського абатства в Осс╕яху (Австр╕я).

У 1963 р. професор Ян Ольбрихт ╕ доктор Мар╕ан Кусяк провели експертизу частини мощ╕в з рел╕квар╕я св. Стан╕слава, що знаходиться в скарбниц╕ кафедрального собору у Вавел╕, ╕ д╕йшли висновку: святий ╓пископ загинув у в╕ц╕ приблизно 40 рок╕в. На череп╕ залишилися сл╕ди семи удар╕в мечем. Найглибша рана ма╓ 45 мм у довжину ╕ приблизно 6 мм у глибину. Удари були завдан╕ ззаду. Таким чином, легенда знайшла наукове п╕дтвердження.

Точна дата смерт╕ св. Стан╕слава нев╕дома. Булла про канон╕зац╕ю назива╓ днем його мученицько╖ загибел╕ 11 кв╕тня 1079 р. Цього ж дня католицька церква шану╓ його пам’ять. Крак╕вськ╕ ж л╕тописи називають днем його смерт╕ 8 травня 1079 р., ╕ саме цього дня в Польщ╕ урочисто вшановують св. Стан╕слава, свого головного небесного покровителя.

У 1083 р. залишки т╕ла св. Стан╕слава були урочисто перенесен╕ з╕ Скалки до Кафедрального собору Вавеля. Тод╕ ж замислилися про канон╕зац╕ю ╓пископа. Але 1138 р. Польща розпалася на дек╕лька частин, ╕ феодальна роздроблен╕сть перешкодила канон╕зац╕╖ мученика. Лише ╤во Одровонж, ╓пископ Крак╕вський, доручив дом╕н╕канцев╕ В╕кент╕╓в╕ Келецькому скласти жит╕╓ св. Стан╕слава. Пот╕м п╕дготовкою до канон╕зац╕╖ займався крак╕вський ╓пископ Прандота, який розпорядився вести особливу книгу для запису чудес, зд╕йснених за клопотанням мученика.

Нарешт╕ 17 вересня 1253 р. в базил╕ц╕ Святого Франциска, що в Ассиз╕, папа ╤нокент╕й IV урочисто при╓днав ╓пископа Стан╕слава до сонму святих ╕ вручив арх╕╓реям польсько╖ церкви буллу про канон╕зац╕ю. На згадку про цю под╕ю в базил╕ц╕ п╕зн╕ше влаштували каплицю на честь святого мученика.

Крак╕в зустр╕в посланц╕в, що поверталися з ╤тал╕╖, урочистою процес╕╓ю. 8 травня 1254 р. в м╕ст╕ в╕дбулися небачен╕ торжества на честь св. Стан╕слава, у яких взяли участь ╓пископи й польськ╕ княз╕. Так вперше за 116 рок╕в Польща об’╓дналася, щоб вшанувати свого головного покровителя. ╢пископ Прандота подарував чеському королев╕ Карлу IV значну частину мощ╕в святого, для яких Карл побудував церкву й монастир.

З того часу св. Стан╕слав ╓ для поляк╕в символом ╓дност╕ й незалежност╕ Польщ╕, який став надзвичайно близький ╖хньому серцю п╕сля розд╕лу Реч╕ Посполито╖. Для решти св╕ту св. Стан╕слав, ╓пископ ╕ мученик, ╓ символом захисника пригноблюваних в╕д тих, хто зловжива╓ владою, уособленням пастиря, який в╕ддав життя, захищаючи паству.

Прес-служба М╕жнародного Ордену Святого Стан╕слава
29.06.2009


╤стор╕я Ордену